top of page

Українські   Історії 

Знайомтеся з Анеліною та її донькою Марією

«Ми жили в Києві. О 4 ранку 24 лютого почалося перше бомбардування. Спочатку ми думали, що це гроза, поки не зрозуміли, що нас бомблять. 4 березня ми сіли на евакуаційний потяг.  Після 10 довгих годин стояння в переповненому поїзді ми йшли 10 годин, поки не перетнули польський кордон пішки.  

Залишився мій 25-річний син, він кухар, готує для армії. Мій чоловік теж залишився. Нарешті ми знайшли мого батька, який перебуває в Мелітополі, під російською окупацією.

Ми дуже вдячні, що ми тут, у Канаді».

Screen Shot 2022-05-07 at 6.38.26 PM.png
Screen Shot 2022-05-07 at 6.38.26 PM.png

Знайомтеся з Анеліною та її донькою Марією

«Ми жили в Києві. О 4 ранку 24 лютого почалося перше бомбардування. Спочатку ми думали, що це гроза, поки не зрозуміли, що нас бомблять. 4 березня ми сіли на евакуаційний потяг.  Після 10 довгих годин стояння в переповненому поїзді ми йшли 10 годин, поки не перетнули польський кордон пішки.  

Залишився мій 25-річний син, він кухар, готує для армії. Мій чоловік теж залишився. Нарешті ми знайшли мого батька, який перебуває в Мелітополі, під російською окупацією.

Ми дуже вдячні, що ми тут, у Канаді».

Знайомтеся з Анеліною та її донькою Марією

«Ми жили в Києві. О 4 ранку 24 лютого почалося перше бомбардування. Спочатку ми думали, що це гроза, поки не зрозуміли, що нас бомблять. 4 березня ми сіли на евакуаційний потяг.  Після 10 довгих годин стояння в переповненому поїзді ми йшли 10 годин, поки не перетнули польський кордон пішки.  

Залишився мій 25-річний син, він кухар, готує для армії. Мій чоловік теж залишився. Нарешті ми знайшли мого батька, який перебуває в Мелітополі, під російською окупацією.

Ми дуже вдячні, що ми тут, у Канаді».

Screen Shot 2022-05-07 at 6.38.26 PM.png
Screen Shot 2022-05-07 at 6.38.26 PM.png

Знайомтеся з Анеліною та її донькою Марією

«Ми жили в Києві. О 4 ранку 24 лютого почалося перше бомбардування. Спочатку ми думали, що це гроза, поки не зрозуміли, що нас бомблять. 4 березня ми сіли на евакуаційний потяг.  Після 10 довгих годин стояння в переповненому поїзді ми йшли 10 годин, поки не перетнули польський кордон пішки.  

Залишився мій 25-річний син, він кухар, готує для армії. Мій чоловік теж залишився. Нарешті ми знайшли мого батька, який перебуває в Мелітополі, під російською окупацією.

Ми дуже вдячні, що ми тут, у Канаді».

Приєднуйтесь до розмови

З усіх інших питань звертайтеся до нас на нашій сторінці у Facebook.

bottom of page